В умовах сьогодення увагу медиків привертає поширеність серед дитячого населення деяких гельмінтозів тваринного походження, зокрема токсокарозу. Цьому сприяє велика кількість безпритульних собак, низька санітарно-гігієнічна культура населення, а також відсутність контролю за вигулом домашніх тварин.
Токсокароз – зоонозне паразитарне захворювання, що характеризується потраплянням (міграцією) і шкідливою життєдіяльністю в організмі людини личинок круглих черв’яків – токсокар, з можливим ураженням внутрішніх органів і систем.
Найчастішим джерелом зараження для людини є собаки, особливо молоді цуценята, рідше – кішки та інші тварини. Людина не є джерелом інвазії.
Механізм передачі – фекально-оральний. Зараження відбувається при ковтанні яєць токсокар в разі прямого контакту з шерстю хворої тварини, на якій можуть знаходитися інвазійні яйця, а також при контакті з ґрунтом, що містить яйця, при споживанні забруднених продуктів харчування. Факторами передачі можуть бути брудні руки, немиті овочі, фрукти, ягоди, неправильно термічно оброблене м’ясо свині, курчат, ягнят, забруднена вода.
Цикл розвитку токсокарозу у людини нагадує аскаридоз. Після заковтування яйця потрапляють в тонкий кишечник, де з них виходять личинки, які через кровоносні судини потрапляють в печінку, в якій частина з них осідає і утворює навколо себе своєрідні запальні гранульоми. Потім по кровоносній системі личинки рухаються до судин з діаметром близько 0,02 мм, де застряють і виходять в прилеглі органи. Отже, можливе ураження багатьох органів (легень, печінки, підшлункової залози, м’язів, очей, щитовидної залози, нирок, головного мозку та інших). Там протягом тривалого часу (місяці, роки) личинки зберігають свою життєздатність. Під впливом різних факторів, що впливають на імунітет людини, личинки знову можуть мігрувати, викликаючи рецидиви токсокарозу.
Основна небезпека личинок токсокар у тому, що вони сприяють виникненню системних алергічних реакцій з характерними проявами. А через їх здатність осідати в різних органах і утворювати навколо себе запальні інфільтрати – гранульоми, існує небезпека порушення функцій уражених органів і систем (печінки, нирок, органів зору, щитовидної залози, головного мозку та інших). Не можна забувати про те, що осілі і нерухомі личинки при зниженні захисних сил організму можуть знову відновити міграцію і з’явитися в іншому органі, порушивши його функціональний стан.
Найчастіше заражаються токсокарозом:
1) діти дошкільного віку (3-5 років), які полюбляють граютися з піском, ґрунтом або з собакою;
2) працівники таких професій: ветеринари, собаководи, кінологи, працівники комунальних установ, шофери, працівники розплідників для собак, продавці овочевих магазинів, особи, які мають контакт з ґрунтом тощо;
3) власники дач, присадибних ділянок, городів;
4) любителі полювання із залученням собак.
Хворіють переважно діти, які, граючись у дворі (пісочницях), з брудними руками заковтують яйця. Характерна літньо-осіння сезонність.
Клінічні форми і симптоми токсокарозу.
Виділяють дві форми: вісцеральний (системний) і очний токсокароз.
1. Вісцеральна форма токсокарозу (частіше хворіють діти):
– Гострий інфекційно-токсичний синдром (слабкість, млявість, підвищення температури в післяобідній або вечірній час, температура тіла частіше субфебрильна – до 37,5°, рідше фебрильна – понад 38° з рецидивами в період легеневих проявів);
– Бронхо-легеневий синдром (починаючи з першіння в горлі і підкашлювання аж до важкого астматичного стану; можуть бути бронхіти, бронхопневмонії, астматичний компонент кашлю (кашель із задишкою); прослуховуються сухі, рідше вологі хрипи);
– Печінковий синдром (збільшення і ущільнення печінки, її болючість, у 50% хворих поєднується зі збільшенням селезінки);
– Синдром полілімфаденопатії (збільшення лімфатичних вузлів різних груп);
– Алергічний синдром (висипання на шкірі у вигляді бульбашок з прозорим вмістом);
– Абдомінальний синдром (болі в животі, нудота, блювота, діарея, метеоризм).
Може бути ураження: підшлункової залози (панкреатит), серця (міокардит), головного мозку (тривалі головні болі, епілептиформні приступи, парези, паралічі).
В загальному аналізі крові: еозинофілія (до 70-90%), лейкоцитоз (до 15-20 тис.), незначне збільшення ШОЕ. При тривалому перебігу у хворих розвивається анемія (знижується гемоглобін), гіпергаммаглобулінемия, збільшення Ig E. В біохімічному аналізі крові: може бути збільшення білірубіну, підвищення активності ферментів – АЛТ, АСТ, ГГТП.
Досить важлива проблема токсокарозу – його взаємозв’язок з розвитком бронхіальної астми. У багатьох наукових дослідженнях показано виявлення антитіл до токсокар у пацієнтів з бронхіальною астмою, а також поліпшення перебігу астми після терапії токсокарозу.
2. Очний токсокароз (67% всіх випадків захворювання).
Розвивається при неінтенсивній інвазії. Найчастіше уражається одне око: токсокари проникають в судинну оболонку ока, викликають запалення і утворення специфічних гранульом в сітківці, кришталику. Може розвинутися ендофтальміт, іридоцикліт, кератит аж до повної втрати зору.
В загальному аналізі крові: еозинофілії немає. Використовуються методи виявлення токсокар у вмісті особливого елемента ока – склоподібного тіла.
Перебіг токсокарозу може бути різним: від субклінічних і легких форм до розвитку рецидивного перебігу хвороби (місяці, роки), що обумовлено повторними процесами міграції личинок токсокар.
Специфічне (протипаразитарне) лікування призначає тільки лікар при наявності суворих показань (симптоми хвороби, зміни загального аналізу крові, високий титр реакції ІФА). Препарати ефективні тільки при наявності мігруючих личинок, відзначається слабка ефективність при наявності гранульом в тканинах і відсутності міграції.
Прогноз токсокарозу в цілому сприятливий. Летальні випадки рідкісні в разі інтенсивної інвазії, відсутності лікувальних заходів.
У випадку з очним токсокарозом прогноз залежить від вираженості змін. Якщо терміни інфікування невеликі і йде активна міграція, є шанс лікарського впливу на личинки і регрес запального процесу в органах зору. Якщо ж має місце центральне розташування вогнищ, а також при формуванні фіброзу прогноз в плані збереження зорових функцій несприятливий, зміни незворотні.
Профілактика токсокарозу полягає у санітарно-гігієнічнному вихованні дітей, у навчанні гігієнічних навичок. Один з напрямків профілактики – своєчасне обстеження собак і їх дегельмінтизація. Також потрібно захищати дитячі майданчики, пісочниці від відвідувань тваринами та забезпечувати їх хороше освітлення променями сонця.
Як що Вам потрібна консультація лікаря-педіатра, звертайтеся за телефонами:
(0352) 46-00-76;
(0352) 52-76-76;
096-710-21-33.
Або за адресою:
м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 4.